Мистецтво співу - унікальний напрям у музиці. Ніхто вже не скаже, коли з'явився вокал як музичний виразний засіб. Швидше за все тоді, коли давні люди почули мелодійність свого голосу, відчули необхідність передати голосом свої емоції і переживання. Унікальність вокалу пояснюється тим, що голос у кожної людини індивідуальний. Голос вокаліста, доречі, це такий самий музичний інструмент, як і всі інші. І сьогодні, як і тисячі років тому, ми прагнемо опанувати цей інструмент, щоб виразити себе, поділитися з іншими людьми своїм внутрішнім світом. Є думка, що спів передував виникненню мови, тому багатьом з нас простіше запам'ятати слова у поєднанні з музичним мотивом, ніж без нього. Зрозуміло, що з давніх часів вокал розвивався у рамках фольклору, народної творчості. За часів становлення класичних музичних жанрів вокал став переноситися і в них, вдосконалюючись, набуваючи особливого звучання. Вокалісти навчилися управляти динамікою, силою голосу, його тембральним забарвленням. Залежно від кількості виконавців розглядають сольний, ансамблевий і хоровий спів.

До класичних (академічних) жанрів відносять: оперний, камерний естрадний, джазовий і народний вокал. Кожен жанр має свої особливості техніки і прийоми виконання.

Вокальне мистецтво тісно пов'язане з акторським: по суті, спів - це самовираження. Міміка, жести, рухи дуже допоможуть передати Ваші емоції слухачам, без них не обходяться навіть визнані, відомі вокалісти, спів яких здатний зачарувати сам по собі.

Окрім оволодіння голосом, уроки вокалу дуже корисні тим, хто хоче стати більш розкутим, відкритим, упевненим у собі, підвищити власну самооцінку. Займаючись вокалом, Ви помітите, як оточення стане реагувати на ваш виразний голос навіть у звичайному житті, навчитеся управляти своїми емоціями, впевнено триматися у будь-якій ситуації. А виступ на сцені - це унікальний і дуже цінний досвід, який, безумовно, привнесе до Вашого життя яскраві фарби і незабутні враження!

Фортепіано, добре знайомий нам інструмент, був віднайдений лише у XVIII столітті італійцем Бартоломео Кристофорі. Це перший інструмент з родини клавішних, який здатний міняти динаміку звучання. Всі його попередники, такі як клавикорд и клавесин, не мали такої властивості. Власне, тому винахідник фортепіано і назвав його “gravicembalo col piano e forte”, що можна перекласти як “великий клавесин з тихим та гучним звучанням”. З часом цю назву було скорочено до "фортепіано" (у перекладі з італійської “forte” - “гучно”, “piano” - тихо).

Широкі динамічні можливості фортепіано сприяли розвитку нових музичних жанрів. Цей інструмент чудово звучав на сцені, його стали використовувати як сольний інструмент і як супроводження в оркестровій грі. У цей період в Європі як раз народжувався стиль у музиці - класицизм, який прийшов на зміну барокко. Безумовно, фортепіано зіграло величезну роль як у становленні нового стиля, так і у формуванні усієї подальшої європейської музичної традиції.

Фортепіано відносять до ударних клавішно-молоточкових струнних інструментів. Всередині корпуса фортепіано, вздовж усієї задньої стінки, розташована чугунна рама (доречі, до XIX століття рама в інструмента була дерев'яною) з натягнутими на неї струнами. Навпроти струн розташовані дерев'яні молоточки, вкриті войлоком. При натисненні на клавішу молоточок ударяє по струні, відтворюючи звук. Доречі, у рояля - різновида фортепіано - ттакий самий принцип звуковидобування, тільки рама розташована горизонтально, що пояснює його форму і розмір. Рояль, завдяки своїм габаритам і більш потужному звучанню, звичайно, більш доречний на сцені або у великому залі. Зараз це переважно концертний інструмент, хоча у минулому його нерідко купували у приватні оселі для особистого користування. Звичайно, покупка рояля и тоді, і зараз - недешеве задоволення, що й відбито у його назві. “Royal” у перекладі з французької - «королівський». У цілому, говорячи про фортепіано і рояль, ми фактично маємо на увазі один і той самий інструмент. Вони відрізняються лише формою і взаємним розташуванням механічних частин. Доречі, перше фортепіано Бартоломео Кристофорі мало крилоподібну форму, тобто, за формою це був рояль. Але не буде помилкою назвати цей інструмент «фортепіано».

За останні зесятиліття з'явилися також електронні піаніно (саме так називають інструмент, що працює від електроенергії). Тут вже немає ані рами, ані молоточків (хоча в деяких дорогих сучасних інструментах є молоточки тільки вони б'ють не по струнах, а по електронній панелі з системою датчиків, що перетворює удар на звук). В цілому, сучасне електронне піаніно - достатньо розвинений у технічному смислі інструмент. Навіть у достатньо недорогих моделях є так звана «зважена молоточкова система» - імітація ефекта від натиснення реальних клавіш фортепіано. Виробникам все точніше вдається передати подібність відчуттів від гри на електронному інструменті з грою на класичному «дерев'яному» фортепіано. Так звані «міді-звуки», які ми чуємо, граючи на електронному піаніно - це записані звуки реального рояля або фортепіано, збережені у пам'яті електронного. Наскільки вони гарні, близькі до звуків класичного інструмента - залежить від якості і, зрештою, ціни електронного піанино. В сучасному інструменті, як правило, декілька таких наборів звуків: можна обрати класичне фортепіанне звучання, або, скажімо, звуки органа, хора і т.п. Багато моделей електронних інструментів суміщають у собі функції синтезатора, деякі навіть пропонують готові набори аранжировок, які дозволяють легко створювати власні композиції. Також сучасні інструменти сумісні з комп'ютером на них можна працювати з програмами звукозапису.

Якщо Ви, чи Ваша дитина, плануєте навчатися грі на фортепіано, можемо беззаперечно відзначити: на початковому етапі для навчання підійде як електронний інструмент, так і класичне фортепіано. Плюси електронного піанино: малі габарити, невелика вага (і, внаслідок, мобільність). Мінуси: ціна базових моделей від визнаних виробників перевищує ціну, за яку можна придбати класичне фортепіано на вторинному ринку. Ви можете побачити недорогі пропозиції від маловідомих виробників. Скоріш за все, такий інструмент має низьку якість і погане звучання. Якщо все ж Ви хочете ризикнути і придбати недорогий інструмент, познайомтесь спочатку з відгуками про нього. Все ж, ми рекомендуємо обирати серед відомих виробників муз. інструментів. Плюси класичного фортепіано: жодна, навіть найсучасніша, электроніка не в змозі повністю замінити механізм натиснення клавіш і удара дерев'яних молоточків по струні. Якщо Ви прихильник фортепіанної музики, цінуєте виконавські якості піаніста, відчуваєте відтінки звучання, розумієте нюанси й тонкощі фортепіанної гри, а також, якщо Ви (Ваша дитина) плануєте серйозно займатись музикою і будувати кар'єру піаніста, Ваш вибір - класичний «дерев'яний» інструмент. Серед його плюсів (крім, власне, можливості навчання мистецтву фортепіанної гри): достатньо низька ціна, за якою пропонуються непогані інструменти на вторинному ринку. Звичайно, на вибір інструмента доведеться витратити якийсь час. Рекомендуємо Вам не поскупитися та звернутися за допомогою до професійного настройщика, який допоможе Вам підібрати інструмент з хорошою механікою, з яким не буде проблем у подальшому.

Бажаємо Вам зробити правильний вибір й отримувати радість і задоволення від навчання грі на фортепіано!

Гітара відома з давніх давен, однак свої шість струн вона отримала лише у XVII столітті, а сучасний вигляд інструмента остаточно сформувався у XIX столітті. Попередник гітари, «чартар» (у перекладі з персидської - «чотирьохструнний») потрапив до Європи з Єгипта та Месопотамії. Спочатку це був, як зрозуміло з назви, чотирьохструнний інструмент. Пізніше, вже в Європі, почали з'являтися п'ятиструнні варіанти. Окрім гітари, існували й інші музичні інструменти, такі як лютня, віола, мандолина. Все ж, починаючи з епохи Відродження, гітара стала домінувати практично у всіх країнах Європи.

Гітару відносять до струнно-щипкових інструментів. Вона має вигнуту деку з круглим резонаторним отвором. На дерев'яному грифі розташовані 12 ладів. У класичної гітари - шість струн (мі (E), сі (B), соль (G), ре (D), ля (A), мі (E)). В XVIII столітті в Росії з'явилась семиструнна гітара, стрій в неї відрізняється від шестиструнної. Нарешті, якщо Ви чуєте про 12-струнну гітару, знайте, що мова йде все про ту шестиструнну, просто кожна струна продубльована.

Гітару відносять до народних інструментів, вона не включена у класичний склад симфонічного оркестра. Однак, з XX століття суворі класичні рамки були відсунуті, і гітаристи виступають разом з різними оркестровими складами. Багато в чому це стало можливим завдяки наявності звукопідсилювальної апаратури, оскільки звучання гітари, прямо скажемо, неможна визнати достатньо гучним, його легко заглушить оркестр.

Гітара - прекрасний гармонічний інструмент з м'яким тембром, який зачарує будь-кого. Чудові акомпаніаторські здібності гітари зіграли з нею злий жарт: вже до початку XX століття, через бурний розквіт симфонічної й оперної музики (куди гітару не було включено), гитарне мистецтво прийшло в занепад і скоротилось до салонного аккомпанемента для простих пісеньок. В цілому, і зараз можна зустріти думку, що, якщо людина навчилася брати декілька акордів, вона володіє гітарою. Все ж, не забуваймо, що гітара - класичний інструмент, і мистецтво гри на ній потребує часу і зусиль не менше, ніж на будь-якому іншому інструменті. Для гітари написано багато чудових творів, світ знає низку видатних гітаристів минулого і сучасності. Особливо ми хотіли б відмітити іспанського гітариста Андреса Сеговію, який, по суті, відродив гітарне мистецтво у XX столітті, повернув йому славу та всесвітню любов.

Електрогітара з'явилась у 1930-х роках, значною мірою, через достатньо тихе звучання класичної гітари, про яке ми згадували, і необхідності вивести гітарний звук на новий рівень. Звичайно, сучасні електрогітари значно більш технічно досконалі, ніж їхні «прабабабці» з 30-х років. Крім власне електрогітари, існує чотирьохструнна бас-гітара, важливий інструмент в сучасній музиці, що грає басову партію і часто ритм-секцію. Доречі, попередник бас-гітари - це контрабас, стрій у них однаковий. Бас-гітара існує переважно в електро- вигляді, акустичні бас-гітари достатньо рідкісні.

Для гри на електрогітарі, окрім самої гітари, необхідно мати гітарний комбік (комбопідсилювач), основна функція якого - підсилювати звук інструмента. Для створення ефектів (у тому числі популярних серед гітаристів овердрайва й дисторшна) використовується педаль ефекта, або сучасніший варіант - цифровий гітарний процесор ефектів.

При виборі акустичної гітари слід звертати увагу на якість матеріала і зборки. Бажано не розглядати найдешевші варіанти - поганий інструмент на початку навчання може назавжди відбити бажання вчитися. Краще обирати серед відомих виробників: у цьому випадку навіть базовий варіант в лінійці буде зроблений якісно. Обов'язково перед покупкою слід взяти інструмент в руки, відчути його звучання. Звичайно, буде краще, якщо поруч з Вами буде викладач або спеціаліст, який допоможе правильно підібрати інструмент. Такі самі рекомендації й тим, хто замислюється про покупку електрогітари і комплектуючих до неї. Зараз існує велика кількість виробників, типів апаратури, призначених для різних цілей (наприклад, Вам підійде ламповий чи транзисторний підсилювач?). Допомогти розібратися з усіма питаннями Вам допоможе спеціаліст.

Скрипка в тому вигляді, в якому ми її знаємо, сформувалась у XVI столітті. Попередниками скрипки можна назвати як мінімум декілька інструментів, що належать до різних народів (арабський ребаб, іспанська фідель, кельтська кротта). Скрипка здавна вважалася народним інструментом, таким вона залишилася і по сьогодня у низки народів, у тому числі у нас, східних слов'ян (згадаємо, наприклад, гуцульські наспіви, що виконуються на скрипці). У Західній Європі скрипка змінила амплуа з народного на класичне, витіснивши зі сцені конкурентку - віолу. У витоків створення класичної скрипки стоять такі великі італійські майстри, як Ніколо Аматі, Антоніо Страдиварі, Джузепе Гварнері. Відповідно, історичною батьківщиною скрипки є Італія.

Увійшовши до ряду класичних інструментів, скрипка набула однієї з головних ролей у симфонічній та оперній музиці. Струнно-смичковый відділ оркестра - найчисельніший, скрипка та її «родичі» з родини скрипкових - альт, віолончель, контрабас, - великою мірою визначають звучання симфонічного оркестра. Звичайно, бурний розвиток симфонічної і оперної музики на розі XVIII і XIX століть сприяв популярності скрипки, її розповсюдженню. Скрипка була широко представленя і як сольний інструмент, тут її неповторне, повне барв і відтінків, звучання розкривалося у всій своїй красі. Не встратила скрипка актуальності й зараз. За всього сучасного жанрового розмаїття, стилістики звучання, електронної складової сучасної музики звучання скрипки залишається унікальним і цікавим, а технічні можливості гри дозволяють залучати її у широкому діапазоні музичних стилів і напрямів. Останнім часом у популярних музичних напрямах використовують електроскрипку. Цей інструмент, звичайно, не передасть усіх тонкощів та вишуканості класичного твору, але в цілому за звучанням він подібний до класичної скрипки.

Скрипка відноситься до струнно-смичкових інструментів. Звук видобувається за допомогою тертя по струні смичком - пружною тростиною з натягнутим кінським волосом. Це чотирьохструнний інструмент, струни скрипки - 1 мі, 2 ля, 3 ре, 4 соль. Існують також 5-струнні варіанти - знизу додається 5 струна до (як у альта). Своїм особливим звучанням скрипка зобов'язана дерев'яному корпусу, який є головним резонатором. Тому, при виборі скрипки важливо враховувати, з яких порід дерева зроблено її корпус, скільки їй років, чи добре склеєні її частини, чи немає тріщин на деці. Також слід звернути увагу на мензуру (по суті - довжину грифа). Вона може виявитися незручною для конкретної людини. Взагалі, на нашу думку, інструмент (собі або дитині) слід обирати з допомогою спеціаліста. Можна попросити про цю послугу викладача, з яким Ви плануєте займатися. А тут ми коротко наведемо основні категорії скрипок від дешевых до дорогих, для того, щоб у Вас склалося загальне уявлення про те, який інструмент Ви шукакєте для себе.

1. Найдешевша категорія скрипок (до 2000-3000 грн). Сюди віднесемо скрипки, зроблені в СРСР (в основному - московскої та одеської фабрик), а також сучасні скрипки китайського виробництва. Ці інструменти, звичайно, можна розглядати на початковому етапі навчання, хоча більшість викладачів негативно відносяться до практики їх використання. Не дивлячись на це, в цій категорії можна підібрати непоганий інструмент, на якому, принаймні, можна освоїти ази скрипкової гри без втрати слуха і бажання. Перевага радянських скрипок - всі вони в більшій чи меньшій мірі перевірені часом. Вірогідність того, що вона розтріскаєтся, втратить звучання и т.п. мінімальна: все погане, що могло з нею статися, вже сталося б у минулому. Китайскі скрипки сьогодні виробляються із сучасних матеріалів і по сучасних технологіях. Вони мають красивий зовнішній вигляд, таку скрипку приємно взяти до рук. Звичайно, окремі інструменти можуть таїти в собі неприємні сюрпризи, тому скрипку з цієї категорії слід обирати дуже ретельно.

2. Середня категорія скрипок (приблизно від 2500 до 12-20 тис. грн, тут ціни дуже різняться). Ми б назвали інструменти з цієї категорії «студентськими». Як правило, це выбір учнів 10-літних муз. шкіл, студентів музучилищ і перших курсів консерваторій. Як правило, це хороші, добротно і якісно зроблені інструменти (хоча, як і всюди, бувають вийнятки). Вони ідеально підходять для навчання, і Вам не доведеться для їхньої покупки продавати квартиру. Сюди ми відносимо так звану «мануфактуру» - німецьку, італійську, французьку, румунську. Це копії скрипок великих італійських і німецьких майстрів (Страдиварі, Штайнер), зроблені за лекалами майстрів у невеликих артелях (мануфактурах) в Європі наприкінці XIX - початку XX століть. Таких скрипок у свій час зробили велику кількість, вони і сьогодні широко представлені на ринку. Ми наполегливо рекомендуємо обирати скрипку зі спеціалістом, оскільки кожен такий інструмент був зроблений індивідуально, і при купівлі спеціаліст оцінить, наскільки якісно виконана дана індивідуальна скрипка. Також до цієї категорії можна віднести сучасні фабричні скрипки чеського виробництва. Це достатньо якісні інструменти, зроблені з хорошого матеріала. Мають гарне виразне, а деякі - концертне звучання.

3. «Просунуті» скрипки - майстрові. Ціна на них варіює від 20-25 тис. грн до + нескінченності. Вартість залежить від майстра і часу створення інструмента. Тут все просто: чим вища ціна, тим кращий інструмент. Такі скрипки мають індивідуальне виразне звучання. Їх обирають студенти, які планують кар'єру скрипаля, і професійні музиканти для сольних виступів або гри в оркестрі.